水奔流入蓝色大海，
一去不返；
哥萨克自我求索，
命运多舛。
他不断追逐世人的目光；
大海嬉戏，
哥萨克心潮澎湃，
思绪万千：
“你不管不顾地，要去何方？
把垂老的父母、
年轻的姑娘抛却给谁？
在异乡，与那些人们——
一起生活倍感沉重！
与他们无法一起哭泣，
无法相互倾诉。”
哥萨克端坐那里，——
大海嬉戏。
哥萨克沉思命运的遭遇，——
痛苦笼罩着大地。
灰雁像一道道音符
飞翔在回家的途中。
哥萨克在哭泣——闭塞的小路
已长满荆棘。
1838、圣彼得堡
2022、08、13译
Тече вода в синє море,
Та не витікає;
Шука （ищет)козак свою долю,
А долі немає.（нет)
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку(мамочка) старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде,—
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».
Сидить козак на тім боці,—
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться,—
Спіткалося(постичь) горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак — шляхи (дорога)биті
Заросли тернами.
[1838, С.-Петербург]