盖达马克

狼夹子

盖达马克（节选）

作者：塔拉斯•谢甫琴科（乌克兰）

长诗

一切皆来者，一切皆过往——无终无始。
归隐何处？又从何而来？
愚人、智者皆一无所知。
活着。。。即死去。。。绽放，
亦凋落。。。并枯死。。。
狂风吹扫尽枯黄的树叶。
太阳每一日的升起，都是新的初始，
霞辉每一天的出现，都是新的流逝。
你面容清癯，
在蓝色的天空闪现、徜徉，
你俯瞰沟壑、深井，
望着无际的海洋，并闪耀光芒，
仿佛在巴别塔、在巴别塔的花园上空，
在我们子嗣万代将与之共存的一切之上。
你会永世长存！。。。我喜欢与你畅谈，
就像和兄弟姐妹那样，与你亲切交流，
我要把你传唱过的歌谣再唱给你听。
我再次向你讨教，何以有忧愁？
我孤独，可我不孤单，——
我有孩子，什么地方能将其安放？
陪你殉葬吗？——罪孽呵，我鲜活的灵魂！
或许，带她去另一个世界更为轻松，
那样，又怎能读到那些催人泪下的词语，
曾几何时，她曾真诚地倾诉，
曾底伏在词语上面嚎啕大哭。
不，她不会被埋葬，因为她是鲜活的灵魂。
她是我无止尽的精神起源，
像蔚蓝的天空——广袤无边。

而她将被安放在何处？奇幻的词语！
你要把七世的她记起，——
把她遗弃在这可耻的人世你会沉痛无比。
别把她忘记，姑娘们，——你们一定要把她想起！
她曾爱过你们，玫瑰花们，
她曾热衷于用歌声把你们的命运倾诉。
在太阳升起前，请先安睡吧，我的孩子们，
我一直在斟酌，该把你们引领向何处。
Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
І в море безкрає, і будеш сіять,
Як над Вавілоном, над його садами
І над тим, що буде з нашими синами.
Ти вічний без краю!.. люблю розмовлять,
Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою,
Співать тобі думу, що ти ж нашептав.
Порай мені ще раз, де дітись з журбою?
Я не одинокий, я не сирота, —
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? — гріх, душа жива!
А може, їй легше буде на тім світі,
Як хто прочитає ті сльози-слова,
Що так вона щиро колись виливала,
Що так вона нишком над ними ридала.
Ні, не заховаю, бо дупіа жива.
Як небо блакитне — нема йому краю,
Так душі почину і краю немає.

А де вона буде? химерні слова!
Згадай же хто-небудь її на сім світі, —
Безславному тяжко сей світ покидать.
Згадайте, дівчата, — вам треба згадать!
Вона вас любила, рожевії квіти,
І про вашу долю любила співать.
Поки сонце встане, спочивайте, діти,
А я поміркую, ватажка де взять.